Бедные люди… Они не живут в нищете.
Разве не те, кто злодейкой-судьбой обездолен?
Ропщут на мир больше те, кто собою доволен,
Правду, свою, обязуясь нести высоко, на щите…
Бедные люди… Обычно бывают богаты.
Гордиев узел, как трудно тебя разрубить!
Хочется очень: надеяться, верить, любить…
Бедные люди, обычно, на деньгах женаты…
Бедные люди… Вы нищие духом, давно…
К Богу спешите, покайтесь в грехах, изменитесь…
Если не знали Иисуса Христа, покреститесь…
Только случается это сегодня, всё чаще, в кино…
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
