Чашею Софийского багрового вина разлилась любовь моя по свету.
Крылья распростерла надо мной беда, облаком изысканного цвета,
Россыпью искрящихся камней, чувств моих, тобою не любимых,
Насладилася она сполна, отобрав всё то, что я любила.
Наградив презрением меня, налила вино иное в чашу,
Заставляла пить её до дна, насмехалась, думала, заплачу.
Я бокал, тот что она мне поднесла, пригубила обжигаясь ядом,
Знала я, что в нём, но всё ж пила, понимая, что пришла моя расплата.
И беда увидев, что люблю, я тебя по прежнему так сильно,
Исказившись расплылась в дыму, унося поломанные крылья...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
