"Не призивай Імення Господа Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно" (Вихід 20:7), - закликає Господь людину у третій заповіді. Читаючи ці рядки поспішімо запитати себе - чи не даремно я призиваю Боже Ім'я називаючи себе християнином?
Господь хоче, щоб зовучися Його Ім'ям, людина робила це в правді, справедливості, Божім страху. Богу боляче, коли так званий "християнин" ігнорує Його повеління, зневажає ближніх, пересуджує, обманює, лицемірить, краде, говорить злі слова і т.д. Тобто ці, і подібні до них, діла вказують, що той, хто їх чинить насправді служить дияволу. Такій людині не допоможе її двуликість, про що й попереджає в цій заповіді Господь.
Однак, люблячий Господь не хоче судити, не спішить карати, а хоче мати спілкування з кожною людиною і пропонує рятунок в Своєму Імені - Імені Христа. Він неодноразово закликає до Себе через Біблію: "Покликуй до Мене..." (Єремії 33:3), "Прийдіть до Мене..." (Матвія 11:28)...
А ще Він серйозно попереджає: "Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися в роді цім перелюбнім та грішнім, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Свого Отця з Анголами святими". На підставі цих слів був написаний вірш "Ім'я Христа".
Який шлях виберемо - залежить від нас! Хай допоможе Господь бути вірними Йому всім тим, хто цього бажає.
Ім'я Христа
Ім'я Христа
Я подумала: буду писати
Так, щоб ім’я Христа не згадати,
Щоб про Нього писати в загадці,
А Він стане хай видний в розгадці.
Я подумала: буду писати,
Та не чітко про Бога казати;
А читач хай осмислить, збагне,
В тому вірші добро віднайде.
Так подумала, так забажала,
Та, на жаль, у ту мить ще не знала,
Що диявол – мій ворог, лютує,
Щоб не чули про Спаса пильнує.
Хоче, щоб це Ім’я не звучало,
Щоб серця від гріхів не звільняло,
Щоби люди про Бога забули,
Як поменше б про Господа чули.
Злий не проти добро щоб чинили,
Корисливо без Господа жили.
Він не проти, щоб ми помагали,
Доброту без Христа величали.
Він не проти, щоб ми посміхались,
Щоби чемно з друзями вітались.
Злий не проти, щоб люди старались
І на добрі діла покладались.
Та він хоче, щоб люди без Бога
Те творили…о, хибна дорога!
Бо в Ісусі лиш тільки спасіння.
Без Нього є марні доброчиння.
Я хотіла писати, про Бога ж
Не сказати…о, хибна дорога!
А тепер зрозуміла і каюсь,
До Ісуса Ім’я повертаюсь.
Хай лунає це Ім’я святеє,
Де іще віднайти нам такеє,
Щоб спасало від пекла і муки,
Й позбавляло із Богом розлуки!?
Ти, Ісусе, мені поможи,
Сам про Себе у вірші скажи.
Хай почую і людям звіщу
Добру Звістку, допоки живу.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Феноменология смеха - Михаил Пушкарский Внимание!!! Это не смешно - чисто психологическое исследование.
Например - "Комизм реализуется при тех же условиях, где возможно игровое поведение.
Сфера юмора значительно шире. Суть юмора – подметить комическое и остроумно это отразить. Иными словами, юмор выводит комическое из мира игры и вводит его в мир остроумной – творческой художественной мысли. В сатире, например, или иных жизненных обстоятельствах, может быть уже «не до смеха», но юмористическая остроумная критика здесь может быть к месту.
Юмор – это интеллектуальный и культурный аспект комического. Или можно сказать, это комический аспект художественного отражения и мысли".
"Юмор уступает таким истинным видам творчества, как музыка, изобразительное искусство, театр, литература. Несмотря на то, что юмор может включать в себя театр, литературный талант, и также требует развитого интеллекта, он ограничен в своём жанре и не имеет столь высокой жизненоважности.
Юмор - это комическое остроумие. А комизм - это шутка, шутка - это игра, а игра - это веселье, соревнование, интеллектуальное упражнение.
Юмор, действительно, не оставляет после себя такого впечатления, как иные произведения искусства и иные виды человеческой деятельности.
При всей своей сентиментальности и часто, оригинальности, юмор остаётся тривиальным явлением.
Тем не менее сам юмор - это наша повседневность, это окружающая нас жизнь, это наши отношения, наши социальные институты и жизнь в настоящем".
