Аборт. Ненароджені діти

О, народе! О, земле, проснися
Із прадавнього міцного сну,
До Месії свого повернися!
Чому досі ти служиш гріху?

Твої руки невинних вбивають!
"Мамо, мамо, я так хочу жить!"
Але, їх матері не питають
Й ставлять підпис: тебе треба вбить...

..."Мамо, мамо, за що убиваєш?
Я синочок, я донька твоя!
Не сміятись, не бігать, не жити, -
Так рішила матуся моя.

Я ж до тебе хотіла тулитись,
Цілувати волосся твоє.
І за тебе життя все молитись,
Щоб ти мала прекрасне усе.

Мамо, мамо, а як там на світі?
Ти там є, значить знаєш оте!
Мої ж очки наразі закриті,
Чую лиш - б'ється серце твоє.

Ми з тобою могли б бути друзі,
Всі б казали: чудова сім'я!
Чом я зайва в життєвому крузі,-
Ненароджена крапля твоя!?

Мамо, мамо, без слів вчуй, послухай:
Як і ти, я також хочу жить!
Мені боляче буде, не рухай...
Захисти, мене хочуть убить!

Тії тьоті і дяді, напевно,
Вже не мають і краплі тепла,
Бо вбивають діток надаремно.
В тебе ж, вірую, добра душа!

Підписала той вирок: убити...
Мамо, це помилилася ти.
Нас не стануть убивці любити.
Захисти, буду рядом завжди!

Буду слухать уважно повчання,
Від тебе переймати добро.
Збережу у собі всі картання,
Зрозумію із них що є зло.

Ти радітимеш, матінко, мною,
Як навчиш мене стежки Творця.
І ми разом навіки з тобою
Ощасливим взаємно серця!

...Я чекаю на зустріч з тобою,
Маю віру: і ти також ждеш, -
..."Що робити з дитиною тою?", -
О, матусю, невже мене вб'єш?"

Аборт. Ненароджені дітиПоэзия

Аборт. Ненароджені діти

Аборт. Ненароджені діти
Поэзия